Ya

sandra_shelk


Олександра і її світ

Мрії націонал-сексуалістки


Previous Entry Share Next Entry
Людська Низість і Невдячність!!!!!
me gray
sandra_shelk

Мене ОБРАЗИЛИ орґанізатори Конкурсу для поетів «Книжка від Zебри-2015» !!!!!!!!
Моїм віршам не дали перше місце! І взагалі жодного!!!!!

Невдячні людці!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Хіба ж мої вірші не геніяльні?!?!?!???

Ось вони:

Романтика

 

Чекай! Тобі я сяду на коліна!

В життя твоє як голка увійду,

Бо я не є! Бо я не є поліно!

І я тобі це зараз доведу.

 

 

Як не згрішиш, то потім і не кайся.

В мені твоє кохання не засне.

Не відпускай, і з рук не виривайся!

Тобі не заховатись він мене.

 

Цілуй мене нахабно, як скажений.

Пий з губ моїх палаючий нектар.

Хіба не чуєш тіла жар страшений?!

Хіба не візьмеш мій вогений дар?!

 

*

Моїй коханці з геологічної експедиції

 

Твої сльози біжать по щоці.

В рюкзаці застига запіканка.

Що за сум на твоєму лиці,

Моя перша (найперша!) коханко?

 

Ми з тобою були цілу ніч

Божеволіли разом до ранку.

А тепер лежимо віч-на-віч,

Моя мила найперша коханко.

 

Твоє тіло я вкрила цілком

Поцілунками ще до світання.

Засипає пустеля піском

Наше світло-рожеве кохання.

 

Пустеля Каракуми, 2006

 

*

Випадок у Новосибірському краєзнавчому музеї, що я його бачила на власні очі

 

Вина прийшла ізранку до музею

В сльозах і в хустці, в чорному вбранні.

Вони байдуже привітались з нею,

Вказавши їй на розклад на стіні.

 

Вона спитала тихо і шляхетно,

Не давши впасти горісній сльозі:

"Де той ставок, де режисер славетний

Веслом ударив жінку по нозі?"

 

І далі їм докладно розказала,

Чому вона шукає, що і як.

Але вони! Вони лише сміяли!

І показали їй невірний шлях.

 

Вона пішла самотньо, неупинно,

Стежинкою брудною крізь лісок.

Знайшла ставок і впала на коліна

На той холодний заздрісний пісок.

 

*

Перше кохання

 

Я вийду з хати ніби по нужді,

А ти чекай отам, біля сараю.

Оволодієш мною як тоді,

Бо я від тебе кращого не знаю.

 

Заради тебе згідна на усе!

Збрешу, як треба, матінці і бабці.

Та ти, коханий, не вважай на се -

Віддала тіло я твоїй забавці.

 

А душу... Хто то годен зрозуміть?

Душа моя не пізнана, незнана.

Нехай кохання весело бринить:

Кого обходить мого серця рана?!

 

Село Чернігівка, 2003

*

Біль... Стиха...

 

Біль стиха, та ти не бачиш -

Спиш на скирті сіна.

Не смієшся і не плачеш.

В чому я повинна?

 

Що пішла з тобою разом

Ввечері полями?

Що піддалася екстазу

Десь попід зірками?

 

Що не зняла твою руку

З білого коліна?

Що пішла я на цю муку

На копиці сіна?

 

Очі мружила від болю,

Наче при хворобі.

А тепер ти спиш. Недолю

Здибала я собі.

 

Село Чернігівка, 2003

 

Новосибірськ

 

Моє місто - наче чоловік:

Роздягає поглядом, коханий.

Хоче застрибнути на поріг

І зайти всередину, незваний.

 

Уночі, у мареві вогнів,

Хоче всю облапати руками.

Тисячі машин, осатанів,

Осипають лайками-гудками.

 

Новосиб у вальсі мя кружля.

Він в мене закоханий без тями.

Хоче мене! Та чи хочу я

Хутко роздягатись між снігами?

 

Місто Новосибірськ, 2014

 Коли кохання залишає,

Ніщо у серці не бринить,

Ніхто мене не спокушає,

Не покутує, не винить.

 

Коли кохання залишило,

То я самісенька-сама,

Хоч жалю прагне моє тіло,

А за вікном - брудна зима.

 

2015

Олександра Шелковенко


Теги:

  • 1
Вони побоялись!!! ))) це треба сприймати як найбільший комплімент!

  • 1
?

Log in