Хвеська на нудистському пляжі
Нудистський пляж був майже порожній. Хвеська розстелила рушника і скинула барвисту літню сукню. Білизни під сукнею не було.
Солодко розтягнулася, підставляючи ранковому сонцю повні смугляві перса, плаский живіт і стрункі дівочі ноги. Дістала з наплічника "Кайдашеву сім'ю" і занурилася у текст.
Вчора вона дочитала до весілля Карпа з Мотрею. Починалося найцікавіше. Гортаючи сторінки, Хвеська уявляла собі Кайдашеву хату вночі.
Усюди темно. Спить на печі Кайдашиха. Спить п'яний Кайдаш на лавці. Затих і Лаврін.
Карпо нахиляється до Мотрі. Палкі губи торкаються її обличчя. Жадібні пальці зривають з неї одяг. Мотря відповідає на поцілунок.
— А йди, лишень, сюди, Мотре, — шепоче Карпо.
— Як схочеш, то й сам прийдеш, — палко каже та.
Карпо нахиляє голову з цілує великі Мотрині перса, по черзі. А сам гладить їй сідниці. Опережно торкається розкішниці. Розкішниця — тепла і волога.
— Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, — шепоче Карпо на вухо Мотрі. — Люблю, щоб мала серце з перцем.
Мотря усміхається у темряві:
— Любиш, щоб була бриклива? То тримайся!
Вона висковзує з-під чоловіка і стягає з нього сорочку. Гарячими поцілунками вкриває його обличчя та груди. Та й міцні ж у нього м'язи, думає вона. Наче з криці зроблені! Мотря опускає голову нижче. Натруджені жіночі руки торкаються горбика на чоловічих штанях. Мотря гладить той горбик. Карпо стогне. Не встаючи, він стягає з себе штані. У місячному сяйві, що точиться з поза вікна, бачить Мотря напружений прутень. Так близько! І соромно їй і цікаво. Несміливо торкається вона прутня пальцями.
— Так... — шепоче Карпо.
Мотря натискає. Ніжно проводить рукою. Повільно відкриває голівку.
— Ой і гарненький він у тебе, — каже Мотря. — Наче дубок могутній.
Наближає голову до прутня. Цілує оголену голівку.
— Візьми його... — шепоче Карпо.
Мотря відкриває рота і стискає губи навколо голівки. Торкається її язиком. Прутень напружується до нестями.
— Не зупиняйся... — прохає Карпо.
Та Мотря випускає прутень з рота
— То любиш, щоб серце з перцем? — каже вона, сідаючи Карпові на обличчя.
Солодкий запах розкішниці сп'янює Карпа. Він цілує статеві губи, занурюється у них язиком. Пестить і лиже, як скажений. Мотря стогне. Пряний сік тече Карпові до рота, на підборіддя. Він намацує язиком клітор, стискає губами. Мотря ледь не кричить. Карпо стискає їй сідниці пальцями. Обережно торкається анусу.
— Не зараз, — каже Мотря.
Вона виривається з його рук, злазить з обличчя. Ковзає вологою розкішницею по його грудях, животі.
— Оволодій мною, серденько моє, — шепоче Карпо.
Мотря стискає його прутень і притуляє до розкішниці. Вона важко дихає. Щоки розчервонілися.
— Зараз...
Повільно-повільно сідає вона на прутень. Відчуває, як той уходить до її незайманого тіла. Як забирає в неї вінок. Болю майже нема — вбиває його насолода. Насолода сповнює усю її сутність. Веде її. П'янить.
Прутень входить повністю, до кінця. Карпо стогне, стогне і Мотря.
Наче вершниця на брикливому коні, їде вона на чоловікові. Підводиться з прутня — і сідає на нього знов. Спершу повільно, потім усе швидше.
— Я кохаю тебе! — каже Карпо.
Палкий оргазм розливається Мотриним тілом. Кінчає й Карпо. Безсила, опускається Мотря на нього. Цілує. Губи його пахнуть нею. Тільки нею...
За вікном починається світанок. Скоро прокинеться Кайдашиха та й пожене невістку до роботи.
...
— Вибачте, що ви читаєте?
Хвеська відривається від цікавої книжки. Перед нею — парубок атлетичної статури у товстих окулярах. Голий як і вона, притискає він до грудей книжку у товстій шкіряній палітурці.
— "Кайдашеву сім'ю", — каже Хвеська.
Погляд мимоволі сягає міцних біцепсів, широких грудей, довгого пружного прутня.
— А я — "Миколу Джерю", — каже парубок. — Власне, перечитую, бо це моя улюблена книга. Як раз дочитав до того, як бурлаки замовляють у шинку найдорожчого вина, того, що п'ють найбільші пани.
Він показав Хвесці сторінку.
— Цікаво, — сказала Хвеська. — А я — до Мотриної першої ночі. Дивно, що Нечуй-Левицький не описує еротичні сцени. Натомість, добре описує сварки.
— То були важкі часи для людей, — зітхнув парубок. — Хіба не сумно, наприклад, що Микола Джеря прожив 20 год без сексу?
— А хіба ж він нічого не мав з Мокриною? — спитала Хвеська.
— Тілесно — ні.
Парубок із сумом опустив очі. Погляд його впав на засмагле Хвесчине тіло. Могутній прутень ворухнувся.
— Ходімо купатися! — сказала Хвеська, встаючи.
Вона взяла його за руку і побігла до моря.
Солодко розтягнулася, підставляючи ранковому сонцю повні смугляві перса, плаский живіт і стрункі дівочі ноги. Дістала з наплічника "Кайдашеву сім'ю" і занурилася у текст.
Вчора вона дочитала до весілля Карпа з Мотрею. Починалося найцікавіше. Гортаючи сторінки, Хвеська уявляла собі Кайдашеву хату вночі.
Усюди темно. Спить на печі Кайдашиха. Спить п'яний Кайдаш на лавці. Затих і Лаврін.
Карпо нахиляється до Мотрі. Палкі губи торкаються її обличчя. Жадібні пальці зривають з неї одяг. Мотря відповідає на поцілунок.
— А йди, лишень, сюди, Мотре, — шепоче Карпо.
— Як схочеш, то й сам прийдеш, — палко каже та.
Карпо нахиляє голову з цілує великі Мотрині перса, по черзі. А сам гладить їй сідниці. Опережно торкається розкішниці. Розкішниця — тепла і волога.
— Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, — шепоче Карпо на вухо Мотрі. — Люблю, щоб мала серце з перцем.
Мотря усміхається у темряві:
— Любиш, щоб була бриклива? То тримайся!
Вона висковзує з-під чоловіка і стягає з нього сорочку. Гарячими поцілунками вкриває його обличчя та груди. Та й міцні ж у нього м'язи, думає вона. Наче з криці зроблені! Мотря опускає голову нижче. Натруджені жіночі руки торкаються горбика на чоловічих штанях. Мотря гладить той горбик. Карпо стогне. Не встаючи, він стягає з себе штані. У місячному сяйві, що точиться з поза вікна, бачить Мотря напружений прутень. Так близько! І соромно їй і цікаво. Несміливо торкається вона прутня пальцями.
— Так... — шепоче Карпо.
Мотря натискає. Ніжно проводить рукою. Повільно відкриває голівку.
— Ой і гарненький він у тебе, — каже Мотря. — Наче дубок могутній.
Наближає голову до прутня. Цілує оголену голівку.
— Візьми його... — шепоче Карпо.
Мотря відкриває рота і стискає губи навколо голівки. Торкається її язиком. Прутень напружується до нестями.
— Не зупиняйся... — прохає Карпо.
Та Мотря випускає прутень з рота
— То любиш, щоб серце з перцем? — каже вона, сідаючи Карпові на обличчя.
Солодкий запах розкішниці сп'янює Карпа. Він цілує статеві губи, занурюється у них язиком. Пестить і лиже, як скажений. Мотря стогне. Пряний сік тече Карпові до рота, на підборіддя. Він намацує язиком клітор, стискає губами. Мотря ледь не кричить. Карпо стискає їй сідниці пальцями. Обережно торкається анусу.
— Не зараз, — каже Мотря.
Вона виривається з його рук, злазить з обличчя. Ковзає вологою розкішницею по його грудях, животі.
— Оволодій мною, серденько моє, — шепоче Карпо.
Мотря стискає його прутень і притуляє до розкішниці. Вона важко дихає. Щоки розчервонілися.
— Зараз...
Повільно-повільно сідає вона на прутень. Відчуває, як той уходить до її незайманого тіла. Як забирає в неї вінок. Болю майже нема — вбиває його насолода. Насолода сповнює усю її сутність. Веде її. П'янить.
Прутень входить повністю, до кінця. Карпо стогне, стогне і Мотря.
Наче вершниця на брикливому коні, їде вона на чоловікові. Підводиться з прутня — і сідає на нього знов. Спершу повільно, потім усе швидше.
— Я кохаю тебе! — каже Карпо.
Палкий оргазм розливається Мотриним тілом. Кінчає й Карпо. Безсила, опускається Мотря на нього. Цілує. Губи його пахнуть нею. Тільки нею...
За вікном починається світанок. Скоро прокинеться Кайдашиха та й пожене невістку до роботи.
...
— Вибачте, що ви читаєте?
Хвеська відривається від цікавої книжки. Перед нею — парубок атлетичної статури у товстих окулярах. Голий як і вона, притискає він до грудей книжку у товстій шкіряній палітурці.
— "Кайдашеву сім'ю", — каже Хвеська.
Погляд мимоволі сягає міцних біцепсів, широких грудей, довгого пружного прутня.
— А я — "Миколу Джерю", — каже парубок. — Власне, перечитую, бо це моя улюблена книга. Як раз дочитав до того, як бурлаки замовляють у шинку найдорожчого вина, того, що п'ють найбільші пани.
Він показав Хвесці сторінку.
— Цікаво, — сказала Хвеська. — А я — до Мотриної першої ночі. Дивно, що Нечуй-Левицький не описує еротичні сцени. Натомість, добре описує сварки.
— То були важкі часи для людей, — зітхнув парубок. — Хіба не сумно, наприклад, що Микола Джеря прожив 20 год без сексу?
— А хіба ж він нічого не мав з Мокриною? — спитала Хвеська.
— Тілесно — ні.
Парубок із сумом опустив очі. Погляд його впав на засмагле Хвесчине тіло. Могутній прутень ворухнувся.
— Ходімо купатися! — сказала Хвеська, встаючи.
Вона взяла його за руку і побігла до моря.
